Blogs
- Redaktion 191
- Politik & Gesellschaft 1153
- Sie schreiben uns 45
- Schrei aus dem Herzen 658
- Stimmen 518
- Kaffeekränzchen 354
- Hinter den Kulissen 120
- Psychologie & Partnerschaft 161
- Tipps & Ratschläge 94
- Gesundheit 180
- Integration und Kultur 39
- Studium in Deutschland 18
- Behandlung in Deutschland 74
- Sport, Hobbys, Entertainment 576
- Kulinarie 57
- Humor 239
- Wunder ist nah 76
- Fotos & Videos 41
- Mein Stadt 59
- Tourismus und Reisen 85
- Angeln in Deutschland 23
- Buchhaltung 3
- Altersvorsorge 16
- Sozialleistungen 14
- Geschichte 117
- Memories - Lesebriefe 9
Wunder ist nah >> Нехай нас усiх розпирає вiд iдей!
Text vom Blog
История, изложенная ниже и посвященная пану Костюку, написана Викторией Левинской.
В качестве предисловия очень хочется сказать пару слов об этом ЧЕЛОВЕКЕ. С ней эта часть текста не оговаривалась. Она написана по моей собственной инициативе (Keds).
Когда мы познакомились с Викой, я с третьего предложения понял, с кем имею дело: "Юра, в мене стiльки iдей, що аж розпирає. Шо ж того часу так мало..."
Предприимчивых людей можно поделить на две категории: накопители, чья предпринимательская деятельность направлена на рост своего капитала, и расточители, которые щедро делятся своей духовностью: состраданием, любовью, в конце концов своим здоровьем и временем.
Так вот, Вика – королева такого расточительства. Просто Панi Транжира.
Казалось бы, она давным-давно должна была бы раздать все свои запасы и уйти глубоко в минус. Ан нет - цветёт и пахнет! И знаете, почему?
Один писатель очень точно, как мне кажется, подметил: добро нерационально. Его нельзя объяснить: на месте одного киловата любви, который ты отдал, вырабатываются два новых – как из ничего, из вакуума! Именно поэтому у Вики в фейсбуке тысячи друзей всех цветов кожи и вероисповеданий.
Сможет ли она назвать имена хотя бы трети из них?
Ходит этот нерациональный «вирусоноситель» добра и заражает всех вокруг. Вот и пан Костюк инфицирован. Теперь пану Костюку жить с этим вирусом. Кто такой пан Костюк – вы сейчас поймёте. Надеемся, он заразит этим вирусом как можно большее количество людей в своём окружении.
Нехай нас усiх розпирає вiд iдей!
Про пана Костюка
Дуже скромно пан Вадим Костюк, Генеральний консул у Мюнхені, написав про те, що його строк перебування на посту закінчився, і він повертається далі на службу в Україну.
Не можу читати коментарі, бо вони дуже з гумором, а мені ледь сльози навертаються, бо маю свою історію і свій коментар.
А все почалося саме з цієї фотографії. Отже, читають всі!
На фото 38 генеральний з´їзд СУСН (студентів у Німеччині). То було щось...як на самій світлині видно. У будь якому разі, чомусь до мене рвалися усі в ФБ, бо певно подумали, що то є майбутній президент України. Так і постукався Вадим Костюк.
Я надто скептично відносилася того часу до дипломатичних установ, і навіть собі сказала, ноги моєї більше не буде у консульстві Мюнхена. Але залишимо цю тему поки у минулому. Це був грудень 2012 року, і у моєму житті була людина на руках, яка вмирала від раку. Саме та Аня Стовбун, про яку знало пів Німеччини.
Так сталося, що вже у лютому 2013 її мати прилетіла з нею, бо ж рятуючи останні хвилини, ніхто не усвідомлював, що нас буде очікувати. Нас, студентів і повних життям молоді. Аня помирає на моїх очах та моєї подруги.
Страшна трагедія, жах всього, і стан афекту, коли розумієш, що до кремації її везти все таки прийшлося нам.
Дякуючи Отцю Богдану (Богдан Пушкар) , який тоді був нам за руку, за яку ми хапалися, аби не потопати самим. Так би мовити "по знижці" самого крематорію, ми з нею попрощалися. Емоції емоцми, а закон законом. Аня в´їхала на територію Німеччини живою, без однієї ноги і з протезом, а виїджає - як попіл.
Важко переказати те, що було на мені, на нас... певно холодний піт, почуття злості, якась дурня, божевілля. Бо три роки ми вбивалися за її життя, а навіть після смерті діло не закінчене. Тому ми попали поза волею у бюрократію її виїзду.
Миттєво я згадую, що колись там десь пробігло ім´я консула. І пишу йому у приват по фб, та ще й вночі.
Коротко і по суті "Мене звати Вікторія, завтра ми завозимо Аню до кремації, допоможіть вивезти її з країни". І все... Я пішла пити якісь пігулки, бо ми не спали реально кілька днів.
Вже ранком, о 8 годині, задзвонив пан Костюк та сказав: Вікторія, я Вас чекаю, що потрібно? А потім ще раз поздвонив, вже о 14 годині, коли вже був попіл. Підтримав матір, та слово до помину.
На наступний день, я взяла урну з попілом, її маму, і ми поїхали до Мюнхену оформляти то все печатками.
Потяг, люди... а під боком гарна урна з ліліями. Ви б так змогли??? Я сама собі не вірю...
Після цієї зустрічі, врахувуючи наш стан, мене ніби пройняло наповал, нас зустрів не консул, а ЛЮДИНА. Просто обняв і десь по обличчю щось пробігло. Він знав про неймовірну історію Ані і проявив також велику повагу, що ми боролися за громадянку України, яка фактично втікла, рятуючи себе від нашої медицини, i впала нам усім на голову.
Після того ще раз він мені подзвонив, запитав як справи, як живемо... і тут виникла ідея, а чого б йому абсолютно неформально не приїхати до Нюрнбергу і не познайомитися з чудовими українцями?
Це було 5 березня 2013 року! Ресторан десь у центрі Нюрнбергу, понад 30 людей, знайомства, питання, теплі спогади, і ... справжня дружба між містами.
Далі можна не писати, бо певно кожній адекватній людині стане зрозумілим, що таке кінець 2013 і по нині.
Так от, саме з нашим консулом Вадимом, ми зробили колосальні зрушення у громадському житті Нюрнбергу.
Це постійний "прямий ефір" збору допомоги, передача контактів, е-майли, проекти, ідеї, журналісти....
Та то ви і самі все знаєте і бачите.
Скільки особисто я провернула з паном Костюком у пошуку спонсорів, фундацій, реальних грошей на благо до кожного цента, аби хоч якось допомогти Україні. Вам мало не присниться, але добре, що маю папочку і все нотую.
Написала здається ого-го скільки тут абзаців. Але ж не дарма кажуть, що з кожною людиною є певні асоціації, а вони з нашим Вадимом от саме такі.
Ну що, а тепер конкретніше!
НЮРНБЕРГ, ми ж так просто його не відпустимо!
Де зустрічаємося у нас у Нюрнбергу і коли???
Пане Вадим Костюк та та Олеся Костюк, це Вам не тільки "на коня" мати, це Вам наш подарунок від нас усіх з Нюрнбергу!
Відмова не приймається, наказ "президента" що на світлині. :)
І хоч я вже десь сердилася, що мій телефон гуляє у стінах консульства, але і на зустріч з Вами от якраз і прийдуть саме ті люди, мій телефон яким Ви давали. :)
Оце дуже хочу, щоб усі хто почитають поставили "не той лайк що плаче, а з сердечком" і написали коментар саме тут, і пропозиції щодо "того ж коня".
Можливо там же у ресторані, де і відбулася наша перша знакова зустріч?
Зустріч, що зумовила хід дипломатії на теренах Баварії!
Фотографии от Вики Левинской.
Schlüsselwörter
Tragen Sie 3-5 Schlüsselwörter und trennen Sie diese durch Kommas.
Kurzbeschreibung (Description)
Geben Sie einen Text mit bis zu 167 Zeichen ein.
Hat mir gefallen?
Bewertet: 25)Teilen:
(Um ein Foto zu löschen, klicken Sie auf das jeweilige Foto drauf)
Datei entfernen?
Как поживаете, страусы?
Autor: Александр Лось
Чудеса природы - цветы
Autor: Danko
Рисование на стекле со скоростью одна картина в минуту
Autor: max
Зажги свет, пусть он сияет
Autor: tutuwerner
«Словечка в простоте не скажут, всё с ужимкой»
Autor: Сергей Дебрер
Нехай нас усiх розпирає вiд iдей!
Autor: keds
Израильские школьники- лоботрясы, учиться не хотели...
Autor: Grabes
Германия готовится к Рождеству
Autor: Volk
Четырёхлетняя девочка продемонстрировала знание семи языков
Autor: Svoboda
Танцы с учителем. Свой 101 День рождения Зельдин встретит на сцене
Autor: tutuwerner
Die Administration der Seite partner-inform.de übernimmt keine Verantwortung für die verwendete Video- und Bildmateriale im Bereich Blogs, soweit diese Blogs von privaten Nutzern erstellt und publiziert werden.
Die Nutzerinnen und Nutzer sind für die von ihnen publizierten Beiträge selbst verantwortlich
Es können nur registrierte Benutzer des Portals einen Kommentar hinterlassen.
Zur Anmeldung >>